У 2021 році Олександр відгукнувся на оголошення про набір на програму EPAM та ЮНІСЕФ для людей з інвалідністю. Її пропонували як молоді з інвалідністю, так і батькам дітей з інвалідністю, одиноким батькам, які забезпечують добробут родин. Про навчання в лабах EPAM University та особливості переходу — далі в інтерв’ю.

— Олександре, розкажи, чим займався до переходу в ІТ-сферу?

За фахом я інженер-будівельник, працював у Вінниці. Та 20 років тому життя кардинально змінилося: через травму працювати на будівництві вже не міг, перейшов на складання кошторисів. Проте, на жаль, наші офіси не пристосовані для немобільної людини та й сфера будівництва працює із великими перервами, тож мусив шукати себе й в інших напрямках.

— Серед них і ІТ?

Спочатку робив сайти на WordPress, Joomla, згодом пройшов курси QA-тестування на Prometheus, але чомусь далі отримання сертифікатів справа не йшла.

Ще до повномасштабної війни побачив оголошення про курс DevOps. І хоч напрям здавався складним, але згадка про ЮНІСЕФ викликала довіру. Особливо ж зацікавило те, що в найкращих студентів буде можливість отримати пропозицію співпраці. Через три місяці студіювання в зовнішній лабораторії підготував проєкт, перейшов до внутрішнього навчання – і зрештою отримав пропозицію перейти в продакшн. 

— Чи дійсно напрямок виявився складним?

DevOps я відкрив для себе вперше, тож було непросто. Якісь учасники програми вже мали досвід в ІТ чи адмініструванні, тому я мусив наздоганяти, вчитися більше за інших і постійно гуглити. На цій програмі була приємна перевага – додаткові ментори. 

— Ти згадав про лабораторії зовнішню та внутрішню. У чому полягає відмінність навчання в кожній з них?

Зовнішня – простіша, вводить у курс справи, учасники відвідують загальні лекції. У внутрішній – поглиблене навчання, багато самостійних завдань. Але в обох лабораторіях на завершення готують фінальні проєкти. У внутрішній лабораторії ментор допомагає визначитися, як буде реалізована твоя ідея.

— Над яким проєктом працював ти?

Метою мого проєкту було створення інфраструктури для розміщення телеграм-бота на Python із застосуванням інструментів DevOps. Я старався показати весь процес DevOps. Також практика допомогла «підтягнути» англійську, адже при переході до внутрішньої лабораторії потрібно було складати тест. За пів року мені вдалось перейти з базового рівня А1 до В1. Навчання продовжую й зараз, планую відвідати мовні курси ЕРАМ. Англійська для ІТ – це важливо, бо вся документація та спілкування з клієнтами ведеться саме нею. До цього навчався сам, близько однієї години щодня. Допомогли канал «Англійська за плейлистами» на Youtube, телевізійний канал англійською.

— На якому етапі ти зараз?

Я здав фінальний проєкт – й отримав пропозицію перейти на продакшн. Зараз я працюю, продовжую навчатися, зокрема вдосконалюю Terraform та опановую Kubernetes. Сподіваюся отримати сертифікацію AWS та чекаю пропозиції комерційного проєкту в ЕРАМ. 

— Чим привабила сфера ІТ?

На моїй попередній роботі раз по раз поставало питання мобільності. В ІТ можна практично все робити дистанційно. А при потребі я можу відвідувати вінницький офіс EPAM на вулиці Воїнів Інтернаціоналістів – він доступний та зручний.

Також приваблює можливість працювати в міжнародних компаніях.

І третя причина – це регламентований робочий час. Тут я маю 8-годинний графік та гарантовані вихідні.

— Тобто, на твою думку, ІТ – це сфера, яка дає можливість професійної реалізації людей з інвалідністю?

В Україні поки не так багато можливостей для професійної реалізації людей з інвалідністю. Наприклад, у Вінниці працює центр «Гармонія», що проводить курси англійської, дизайну тощо. Як на мене, для багатьох людей з інвалідністю дійсно ІТ – ідеальна галузь для професійного розвитку. Вона пропонує багато напрямків, для різних рівнів технічної підготовки. Та все ж проблема із працевлаштуванням є й у цій сфері.

— Що тебе мотивує до навчання та успішного захисту проєкту?

Насамперед – моя родина. Дружина підтримує мені в будь-якій ситуації, переконує, що не помиляється той, хто нічого не робить. Найяскравіший промінчик у моєму житті – моя донечка. Я впевнений, що хорошою мотивацією є хай і не великі, але постійні успіхи, крок за кроком. Сам факт, що ІТ дає багато можливостей для навчання та розвитку, також надихає.

Думаю, ви знаєте, що багато людей з інвалідністю втрачають віру в себе, закриваються, перестають жити активним життям. Їм необхідна підтримка, особливо під час війни. Тож подібні програми можуть стати популярними серед таких людей. На жаль, зараз із передової повертаються й захисники із інвалідністю. Тож питання є дуже актуальним.

— Що могли б порадити тим, хто сумнівається, чи йти навчатися ІТ?

1. Не боятися сучасних технологій. В ІТ сьогодні багато напрямків. І держава, і компанії докладають зусиль, аби люди могли опановували їх, створюють багато нових програм. Це й IT Skills 4U, і IT Generation, і проєкти EPAM, зокрема IT Fundamentals, курси самонавчання. Не сумнівайтеся, подавайте заявки!
2. Не боятися просити підтримки. Мій досвід навчання показує, що програма всіляко підтримувала студентів. Був телеграм-канал, де учасники програми могли підказувати один одному. Також працював ментор Антон Приходько, який просто пояснював складні речі. У внутрішній лабі допомагали Сергій Захарченко, Ян Середа, до яких можна було звернутися за потреби. Загалом на всіх етапах викладачі були відкриті до спілкування. 
3. Не боятися починати все з нуля. Я подався в нову для мене галузь у 47 років. І я абсолютно щиро хочу досягти тут фахової досконалості.